Ukraine-Romania-Hungary-Ukraine
Перший тур за межами України
Історія нашої поїздки в наш перший тур за межами України, фотографії, історії, поради для тих, хто хоче поїхати в тур
The Heavy Crawls (ex. The Crawls) була заснована в 2013 році, за 4 роки було видано 3 повноформатних альбоми, група виступала на фестивалях та неодноразово каталася по Україні, але за кордон ми поїхали вперше в квітні 2017 року. Причин було багато: від змін в складі гурту (2013-2015, 2015-2016 і 2017-...), проблем з візою до елеменатрно фінансових проблем. Втім, не дивлячись на всі негаразди, ми таки зібралися з думками і вирішили поїхати в наш перший євротур. В цій статті, я (Макс) хочу розказати вам як пройшла наша 11-денна поїздка, поділитися історіями та світлинами з туру, а молодим музикантам, які ще думають чи варто їм їхати і що їх буде чекати дати поради, які, можливо стануть у нагоді.
Початок туру, селфі на фоні буса при виїзді з Києва
Перші дати туру були заплановані ще в жовтні-листопаді 2016 року, наприклад концерт в Берліні відбудеться 19 травня, а ця стаття написана наприкінці квітня. Ми щойно закінчили альбом, відіграли презентацію в Києві і вирішили зробити перерву, назбирати грошей на тур, зробити візи, а також домовитися з якомога більшою кількістю організаторів в різних містах. На жаль, ця перерва затягнулася і група фактично розпалася, коли пішла спершу барабанщиця, а за нею клавішниця. На щастя, заміну шукати довелося не довго. Андрій та Ната швидко вписалися в групу і розділяли мій ентузіазм, горіли бажанням поїхати за кордон і почати підкорювати зарубіжну аудиторію.
Якщо раптом хтось не знав, не читав історій груп які регулярно виступають за кордоном, чи не цікавився сам, то в більшості клубах/барах Європи апаратури немає, тому треба везти повністю свій беклайн, на щастя фронтлайн є майже всюди, хоча в нас от був концерт в клубі без фронтлайну, лише зі сценою, але місцева група, яка нас "розігрівала" привезли свою апаратуру.
Коли везеш 3 підсилювачи, барабани зі стійками та тарілками, 3 гітари, клавіши, ноутбуки, мікрофони, стійки, кабелі і т.д., то легковою автівкою не обійтися. Як виявилося, пошуки бусу зайняли аж занадто багато часу, вирішили просто найняти водія зі своїм авто, оплатили йому страховку і заплатили за пальне та його час. Вийшло, що на це ми витратили весь наш бюджет і трошки більше, а всього це зайняло 70-75 відстотків наших витрат на тур. Також до витрат треба додати візи, страхування, запас струн та барабанних паличок, проживання в тих містах, де організатори не надали житло або просто сказали "в нас зазвичай сплять прямо в клубі", ну і звісно гроші на їжу, напої, сигарети (ми з барабанщиком палимо, ціна за пачку цигарок в Європі в 4-5 разів вища від ціни в Україні).
Ось так виглядає наш беклайн, на фото клуб "Сталева Гора" (м.Рівне)
Наш перший концерт проходив в м.Рівне в "Сталевій Горі".
Приїхали ми завчасно, саундчек зайняв майже дві години (останній концерт ми грали без саундчека, перед-останній теж, попередні проводили за 10-20хв.).
Не дивлячись на погану погоду, будній день, а не вихідний та ще й напередодні Великодня (ми всі атеїсти і не святкуємо Пасху, але це стало для нас справжньою проблемою, так як в багатьох містах вулиці безлюдні, магазини закриті, а на концерт приходить 40 чоловік а не 200, як всі розраховували) людей було немало, по словам організаторів біля 150, я б сказав, що не більше 100, але нехай так :)
Концерт був дуже навіть хороший, публіка звала двічі на біс, а після концерту купували наш мерч (плакати, диски та касети), брали автографи, робили спільні фото - коротше кажучи все пройшло ідеально!
Втім, відмітити перший концерт туру часу не було, на нас чекало більше ніж 600км дороги, яка в себе включала перетин кордону та гірську місцевість і українські "дороги", які ближче до кордону виглядали як кратери на Місяці.
Підйом був раннім, вже о 8:00 ми їхали в сторону Карпат.
Кордон ми перетнули, на диво, швидко, хоча прикордонник вводив назву нашої групи на Ютюб, щоб перевірити чи дійсно ми музична група. А прикордонник з румунської сторони записав коротко і ясно: "кокаіно - героїно?" Ми посміялися і сказали, що група ми молода і можемо запропонувати хіба що бутерброди.
До речі, раджу усім заповнювати декларацію, де написаний весь список апаратури, яку ви везете, на випадок "а вдруг что". Ми склали за 10хв і не платили за це, по дорозі додому він нам знадобився. Не забувайте, що наші прикордонники живуть хабарами і чекають від вас якогось провтику, щоб на цьому заробити. Ми нічого не платили, в нас все законно, всі документи були при собі, довго нас не затримували.
Welcome to Romania!
Наш перший концерт проходив в Байя-Маре. Місто знаходиться близько біля кордону, коли ми приїхали ще було світло. Звукорежисер був на місці задовго до початку концерту і прийшов (ви не повірите) вчасно на саундчек. На відміну від "наших", в Румунії-Угорщині все було чітко, ніхто не спізнювався, не тупив і не змушував тебе нагадувати про гонорар/вечерю/пиво/гримерку.
Ми дуже переживали, так як це був наш перший концерт, ми не знали чого чекати і як все пройде.
Під час саундчеку, ми зрозуміли, що звукорежисер не лише чудово знає англійську,а й свою роботу - справжній профі. Чек зайняв зовсім небагато часу (в порівнянні з попереднім виступом), був чудовий звук на сцені та в залі.
Продали ми 27 квитків. Багато це чи мало - сказати важко. Нам сказали, що на перший концерт Jinger (метал група з Києва) прийшло 6 чоловік, а зараз вони збирають повний зал, тому в якомусь сенсі, нам пощастило. До середини концерту, публіка розігрілася - оплески та крики ставали гучнішими. На біс ми також виходили двічі.
Що нас здивувало найбільше, це те, що в нас був безліміт на барі. В Україні прийнято годувати музикантів та дати їм пиво, але безліміту ми не бачили ніколи, а от в Румунії та Угорщині це норма.
Люди були привітними, вечеря досить простенька, але її нам вистачило на весь наступний день :)
Ми занесли апаратуру в бус і поїхали в непоганий затишний готель, який нам зняли організатори. Через "трудности перевода", нам сказали виїхати о 8 ранку з номеру, так і не вдалося поспати, як ми зрозуміли через день, о 8й був сніданок, а виселення було о 12:00. Сонні та змучені ми вирушили в наступне місто.

Так закінчився наш перший румунський концерт
Найбільшою помилкою в нашому турі, була поїздка на Пасху, вулиці міст були порожніми, закритими були навіть великі супермаркети, такі як Ашан чи Теско, те ж саме стосувалося більшості магазинів, барів, кафе, люди сиділи вдома і їм не було діла до концертів. В більшості клубів, нам платили в залежності від кількості проданих квитків (зазвичай це 100% грошей з білетів) + продаж мерчу. Якби ми поїхали на 2 тижні раніше чи пізніше - заробили б вдвічі більше, та і людей на концертах було б більше.
Вид з вікна готелю в Байя-Маре
На наступний день, ми поїхали в сусіднє місто Сату-Маре, дорога зайняла лише годину, якщо не менше. В нас навіть був час погуляти по вулицям міста та зробити кілька фото в дорозі.
Фото в Байя-Маре
По дорозі в Сату Маре
Маленькі міста нагадують Україну, вулички дуже чисті і акуратні.
Погулявши по пустим вулицям, ми прийшли в місце, в якому повинні були виступати. Одна афіша на вході та мінімальна реклама в інтернеті, а ще й пусте місто нам не дуже додавало ентузіазму, але ми старалися залишатися оптимістами
На сцені в клубі не було нічого окрім розетки і двох прожекторів
Наші українські музиканти звикли, що в клубах все повинно бути. Ти лише приносиш свою гітару, а на тебе чекають підсилювачі, мікрофони, барабани, монітори і гріх не спитати: "а тарілки в клубі є, бо в нас в барабанщика немає". Тут немає нічого, добре якщо є фронтлайн, а часто лише пуста сцена. Нас, в даному випадку, виручала місцева група, яка привезла свій фронтлайн і ще й давали поради під час саундчеку як нас чути в залі.
Середина концерту в Сату-Маре, місія барабанщика була робити фото в кожному клубі наприкінці концерту, з чим він дуже добре справився!
Коли виступала перша група, людей було мало, переважно друзі музикантів, але як тільки вийшли ми, після першої пісні кількість людей помітно збільшилася, а наприкінці був повний зал. Концерт був настільки вдаливй, що окрім грошей з квитків та мерчу, власник нам "подарував" ще 100 євро. Ну і звісно, щирі емоції місцевої публіки - це навіть приємніше за гроші!
Здивована аудиторія в Сату Маре
Нас дуже здивувала привітність та щедрість місцевих людей. Купити диск і сказати "здачі не треба" чи купити музиканту випити в якого і без того безліміт на барі - це ніби невід'ємна частина походу на рок-концерт. Безліміт алкоголю - нормальна практика для Румунії, ми порахували що за тур випили центнер пива та сидру
Подорожувати Румунією одне задоволення! Дуже гарні міста, привітні люди, гарні дороги.
Четвертим містом в нашому турі був Клуж-Напока, або просто Клуж. Я не буду нагадувати, що Пасха, пусті вулиці і т.д. (це апріорі стосується всього туру окрім Будапешту і далі), тут ми заходимо в клуб і нам кажуть "от чорт, ви сьогодні виступаєте, а ми ЗАБУЛИ". Здавалося б, повний провал, івент на фейсбук майже порожній, афіш немає, звукорежисера немає, арт директора немає. На щастя, я працюю звукорежисером, тому саундчек з горем навпіл ми провели. Тут хочеться відмітити їхній підхід. Вони почувалися винними перед нами, постійно вибачалися, пригощали напоями, питали чи ми не голодні та чи справляємось і побігли робити рекламу. Варто зазначити, що гонорар в цьому клубі в нас був фіксований, нам відразу сказали, щоб ми не переживали, навіть якщо буде пустий зал, то нам заплатять як і обіцяли (цікаво, а як би поступили в Україні, в тому ж Києві).
Коли ми йшли на сцену із запізненням в 40хв (надіялись, що хтось прийде), в залі було чоловік 5, але якимось дивом, під кінець концерту в залі не було де стати. Публіка була, мабуть, найпривітнішою з усіх міст, стільки шуму, аплодисментів та щирих емоцій ми не бачили навіть в Сату-Маре. Люди знали наші пісні, під час паузи в Friday 13th хтось крикнув типу "не хлопайте, зараз буде" і завмер з піднятим пальцем. Після останньої пісні на сцену вибігла дівчина, поцілувала мене і побігла назад, а з залу постійно передавали то пиво, то якісь шоти. Навіть після другого виходу на біс вони не замовкали, довелося пояснювати, що пісень немає і доведеться чекати наступного концерту.
Кожен вважав своїм обов'язком нам купити випити чи поїсти, а власник сказав, що ми найкраща група яка грала в його клубі і що наступного разу чекають нас з вже гарно підготовленою рекламою (до речі, в Сату-Маре ми чули аналогічні слова). Хтось з фанів купив нам цілий пакет продуктів, постійно пропонували нам курнути чи випити.
З новими друзями після концерту, дядько справа професор місцевого університету, викладає математику, любить рок і розказувати непристойні анекдоти під пиво
Румунській ліс
Romania
Понеділок, концерт в Араді
Перекур з власникому клубу, буквально через хвилину ми почнемо носити апаратуру і починати саундчек
Традиційне фото від барабанщика, на ньому видно, що люди таки прийшли на концерт, не дивлячись на те, що це понеділок. Як завжди, підтримка була чудовою, румуни вміють показувати своє захоплення та задоволення концертом!
На сцені Club Flex
Такий ось вид з вікна дістався нам з клавішницею в готелі Ardealul.
Яким би готель не був, а білизну випрати і висушити необхідно :))))
П'ять концертів підряд це вам не жарти, нарешті можна виспатися, випити місцевого сидру і посидіти за ноутбуком!
Сніданок в центрі, вирішили побалувати себе не лише готелем, а й рестораном під час "екватору" і першого вихідного дня туру.
Угорщина
Друга половина нашого туру проходила в Угорщині. 5 концертів в 5 містах, в тому числі в столиці. Перший вихідний день ми провели в дорозі, майже 5 годин стояли на кордоні і приїхали в перше місто після 21:00. Місто з файною назвою Belefettyjofajlu, як виявилось, дуже маленьке, на 10.000 чоловік населення. Нам запропонували переночувати в клубі, але така перспектива нас не дуже приваблювала і ми зняли затишний будиночок-готель на дві ночі за 142 євро. В нас було кілька кімнат, кухня, ванна, туалет, їдальня і атмосфера Угорщини.
На кордоні Румунія-Угорщина черга з автомобілів сягала 6км і рухалась зі швидкістю мабуть 5км/год., при цьому часто можна було простояти на місці хвилин 15.
Таким ми бачили місто через вікно
Розважалися як могли, активний відпочинок видався))))
В таку погоду навіть купити перекусити здавалося геройським вчинком!
Ось так виглядала сцена нашого першого угорського концерту. Клуб був розташований в підвалі чи то школи мистецтв чи танців, чи будинку культури, так ми до кінця і не зрозуміли.
Фото з місцевими фанами після вечірки в тому ж клубі, добрі та привітні люди!
В такому клубі гріх і не випити :))
Похмура погода продовжувала нас супроводжувати
Знайшли вільну годинку навідатися до найбільшого озера в Європі Балатон
Озеро Балатон
Гарне місто Веспрем назавжди буде асоціюватися в нас з панками, металістами, наркотиками та поганим концертом, хоча саме місто дуже гарне
Після шести концертів, 5 з яких ми відіграли за межами України, ми зрозуміли, що тут бути музикантом престижно, тебе поважають, слухають, розуміють, яка це складна робота, підтримують, але не в Веспремі. В клуб ми прийшли вчасно, за умовами нас чекала вечеря, напої на барі, акомодейшн та донейшн бокс, хто не знає, це коробка, куди люди кидають гроші хто скільки хоче. Умови, можливо, не найкращі з туру, але є де переночувати, та і це краще ніж вихідний день + заробимо хоча б щось.
Сам клуб де ми грали, був більше схожий на опен-спейс панк стайл. Обписані стіни, брудний туалет, на стінах скейтборди прибиті цвихами і купа сміття. Бармен (він же звукореж, організатор і голова всього) сказав нам, що наш "ночліг" це ночліг в клубі, тобто "Лягайте на підлогу і спіть", звісно душу в них також немає. Хочете в хостел - платіть самостійно, або спіть поруч з наркоманами, які не приховуючи вживали наркоту. Вечеря це каструля якоїсь каші, з якої всі по черзі їли, ми також утрималися від цього задоволення.
Звісно ж, порядок виступу ніхто не знав який, інша група, з якою ми повинні були виступати, прийшли коли захотіли, саундчек їм не треба, вони ж панки (чи металісти, тут не ясно), весь наш саундчек вони одне одного то били, то цілували, то грали в футбол, то вживали наркоту, пили пиво і т.д. Чому нас з ними поставили в один день не дуже зрозуміло, але вже як є так є.
Ми вирішили скоротити програму і піти, майже нічого не заробили окрім спогадів. Після теплого прийому в усіх містах, тут нас чекало розчарування і гіркий досвід, перше місто, де всім було абсолютно наплювати на групу з далекої України.
Вже коли ми загружали апаратуру в бус, підійшло двоє людей і сказали, що концерт був нереально крутий і що їм соромно, що ми запам'ятаємо їхнє місто таким чином. Це трошки підняло нам настрій і ми поїхали шукати хостел.

На наступний день ми взяли курс на Будапешт, погода стала налагоджуватися, а разом з нею наш позитивний настрій
Будапешт - одне з найгарніших міст Європи!
Набережна Будапешту
В нас був трохи вільного часу в Будапешті, ми обійшли весь центр міста і навіть трошки походили по магазинам
Наш водій та продавець мерчу на пів ставки тере пузо статуї на удачу :)
Могла б бути обкладинка мого сольного альбому :)
Концерту в Будапешті ми чекали найбільше і тому трошки переживали. Це перший концерт в столиці європейського міста, місті не з 10.000 населення, не 100.000 і навіть не 500.000, а цілих 2 мільйони! Ми гуляли по місту і не могли ніяк все перефотографувати, настільки все було навколо гарне! Поблизу клубу було багато наших афіш, декілька ми акуратно зняли і забрали додому напам'ять. Сам клуб знаходився в центрі, хоча знайти його було досить тяжко. Вхід був вільний, ще й вечір п'ятниці, людей було немало. Досить непогана сцена і класний звук, цифровий пульт, вдосталь моніторів та потужні портали, єдиним мінусом було те, що світло поламалося і ми виступали в напівтемряві, що робило наш виступ не таким ефектним. Зіграли ми дуже добре, публіка була стримана, як нам і казали, але привітна.
Саундчек перед концертом
Кілька хвилин до концерту
Ну і сам концерт
На наступний ранок після концерту ми ще трошки погуляли і вирушили в наше наступне місто
Кадр з концерт в Бескесшабі
В Бескесшабу ми потрапили випадково. Ми повинні були виступати в іншому місті, в інший день, але за кілька днів до туру, нам сказали що концерту не буде, клуб закрили на ремонт чи щось типу того. Сидіти відпочивати не дуже хотілося, а тут нам пообіцяли ночліг, вечерю, депозит на барі на 10000 форентів (десь 1000грн) і змогу продати мерч.
Ми повинні були виступати третіми, десь опісля півночі. Перша група грала 2 години, їхній репетуар це кавери на відомі пісні AC/DC, Pink Floyd, Nirvana і т.д. Таке враження, що ми зайшли в Портер паб :)
На наше везіння, друга група десь завтикали і пропали, то організатор попросив виступити нас. Я не хочу хвалитися, але ми підключилися за 10хв (повністю підключили весь наш апарат, зібрали барабани, мікрофони, стійки і т.д.) і одразу почали грати. Наш концерт був повною протилежністю виступу попередньої групи! Люди це оцінили вже на першій пісні і довго нас не відпускали. Ми грали всі пісні, які були в нашому репертуарі, нас обіймали і проводжали оплесками, накупляли дисків, всі з нами фотографувалися. На жаль, на третю групу їхній ентузіазм пропав, тим більше хлопці приїхали і забули тарілки, поки басист за ними поїхав, гітарист і барабанщик зробити щось на зразок дуелі, одночасно граючи соло на своїх інструментах, щось на зразок фрі джазу. Після цього навіть ті, хто ще тримався і хотів їх послухати пішли. Коли, нарешті, вони почали виступати, змушений сказати, що грали непогано, якийсь альтернативний гранж, трошки метал, трошки сучасний рок, але на жаль для пустого залу.
Метрова піца, дійсно велика!!!
Суперове крафтове пиво місцевого виробництва
Власник клубу, ще одна людина, яка сказали, що ми - найкраща група, яка грала в неї в клубі, чекає нас наступного разу, а ми їй, що вона найгарніша жінка з тих, що ми бачили в Угорщині. До речі, їй років 40, а на вигляд ніби 30 максимум.
Ми так подумали, мабуть в Бескесшабі був найтепліший прийом. Люди обіймали нас, один мені руки цілував і казав, що я як Джимі Хендрікс, всі дивувалися, як нас сюди занесло, а коли взнали, що ми граємо без гонорару, стали в чергу за дисками, пригощали нас якимись місцевими настоянками, та запрошували в гості. Поїхали ми ночувати до одного доброго дядька, який родом з цього міста, хоч сам тут давно не живе, але має часний будинок. Ми з комфортом переночували, помилися, а він нас ще й повіз снідати в якесь кафе, де все сам оплатив ще й надавав гостинців в дорогу. Дуже приємно, що є такі люди, наступного разу, ми обов'язково щось привеземо і йому з України!
Бескесшаба, фото в центрі міста
По дорозі на останній концерт туру
Фото перед входом в "Бетон", місце де ми виступали в Дьєрі (Gyor)
Фото напам'ять з угорської промзони
Останнім концертом, десятим, повинен був бути виступ в Дьєрі. "А Бетон" знаходиться в великому чи то заводі чи якомусь іншому промисловому приміщенні. В цій будівлі 17 репетиційних баз/студій (всі зайняті постійно), при цьому хочуть збільшити кількість до 40. Одна з них служить концертним майданчиком, де виступали ми і ще дві групи, одна місцева, одна з сусіднього міста. Групи були досить непогані, в обох вокалістами були дівчата.
Зустріли нас привітно, власниця клубу приготувала на вечерю національну страву з грибами, купила нам стільки пива, що ми вже не могли його пити (світлий лагер я особисто взагалі не люблю), постійно переживала чи все нам подобається, чи сподобався нам хостел і т.д.
Саундчеку в нас не було, як і моніторів на сцені і, по нашому везінню, ми забули наші in-ears в хостелі, хоча виступали з вушними моніторами на всіх попередніх концертах. На нашу думку, наш перфоманс від цього трохи здав, але в той же час виступ вийшов дуже енергійним і атмосферним, цьому також сприяла привітна публіка. Не дивлячись на те, що це був 10й концерт за 11 днів, ми знайшли в собі сили викластися на повну! Люди це оцінили, також був і вихід на біс, і автограф сесія та черга за спільним фото. Можна сказати, що завдяки теплому прийому та хорошому ставленні до музикантів, ми б з радістю виступили ще. Тут також був донейшн бокс, але цього разу туди набилося майже 100 євро + дуже добре розійшовся мерч.
Втомлені і виснажені, ми пішли в хостел, який був на території промзони, буквально 150-200 метрів, та лягли спати. Вставати довелося о 7й ранку, щоб погрузити апаратуру та вирушати додому.
Андерграундний концерт в андерграундному клубі
Маленький клуб був забитий, дуже приємно було бачити і музикантів з інших двох груп, які нас слухали та підтримували
О 8:00 за місцевим часом, ми вже були в дорозі. Невиспані, втомлені, промерзші (в хостелі було дуже холодно), але щасливі. По-перше, ми нарешті виступили за кордоном. По-друге, ми отримали безцінний досвід. По-третє, ми знайшли нових шанувальників, а ще побачили такі міста, в які нас би і ногою не занесло, ми спілкувалися з місцевими музикантами, організаторами та просто людьми, які прийшли на наш концерт. Ми навчилися виступати без саундчека та підключати/розставляти весь беклайн буквально за 10хв. Ми спробували місцеву кухню, взнали місцеві слова (переважно це матюки, але чому б і ні), спробували місцеве пиво, палінку, домашню ковбасу, накупляли сувенірів, ми зблизилися і здружилися, стали міцним колективом, друзями, яких перевірила дорога та складні обставини, ми купили багато сувенірів,зробили багато класних знімків, відчули на собі як це виступати перед незнайомою публікою, як адаптуватися до складних умов, а головне - ми знайшли нових друзів.
На нас чекало 1350км, тому зупинки були мінімальними.
Назад додому ми поїхали через Словаччину
До речі, ось так виглядав наш туровий бус
Дорога додому
Перетнули кордон ми десь о 20:00, в Стрий ми приїхали о 22:00 і, вперше за весь день, пішли повечеряти. В 22:30 ми попрямували на Київ.
Заправка між Рівним та Житомиром
Київ на горизонті, світанок в дорозі водночас і дуже гарно, а з іншого боку, розумієш, що 23 години в машині і доба без сну це все-таки тяжко
Київ, Нивки, 7:00
Після 23 годин в дорозі, ми прибули, нарешті в Київ. За ці 12 днів ми відіграли 10 концертів, проїхали 4000км і відкрили новий розділ в історії групи. Тепер, ми не лише група, яка видається в Європу і продає свої вініли, диски та інший мерч, тепер ми група, яка виступає в Європі. Ще до закінчення поїздки, ми отримали пару нових запрошень на осінь, умови вже кращі, міст все більше, якщо не будемо тупити, то прибуток з туру лише виросте і ми його зможемо вкласти, наприклад, в професійний кліп, або запис на студії в іншій країні, а поки що добре, що вистачає на їжу та ночліг, ми і тому раді.
Наступна частина туру в нас почнеться 12го травня, першим концертом буде виступ в Києві, далі ще два в Україні, а потім ще 7 країн. За якихось 45 днів, ми даємо 25 концертів, якби ми не робили двотижневу перерву, то це було б 25 концертів протягом 29-30 днів. Для прикладу, в 2016 році ми дали всього 25 концертів. Тури - це змога для групи зрозуміти, що вона хоче досягнути, для чого це все робиться, це змога знайти нових людей, які тобі допоможуть, змога оцінити тверезо чого ти вартий, чи слухають тебе лише твої друзі, чи будуть слухати вороже налаштовані байкери, які стають твоїми новими друзями, чи бачиш ти захоплення в їх очах, чи можливо, вони думають "коли вже вони підуть". Такий тур - це досвід, це школа, ти вчишся на своїх помилках і стаєш все робити краще, швидше, якісніше.
Ось кілька порад, які нам би не завадили перед туром:
1) Мерчу багато не буває (касети продались за два концерти, футболки ми не взяли, як і попередні альбоми, лише багато нових дисків)
2) Записуйте адресу клубів заздалегідь, дивіться на фото як виглядає вхід в клуб
3) Хостели та готелі краще шукати також заздалегідь, обов'язково треба уточнювати чи "поселення музикантів" це хостел, чи "лягайте на підлозі в клубі"
4) Мерч потрібно ставити на видне місце і по декілька разів нагадувати людям про те, що він є, тоді будуть купувати, насправді більшість банально не знає про нього
5) Хороших звукорежисерів дуже мало, в ідеалі потрібно мати свого, хоча це стосується України більше ніж Європи
6) Заповнити декларацію на кордоні можна безкоштовно, туди записати повний список інструментів і орієнтовну вартість
7) Старайтеся висипатися в турі та відпочивати вдосталь
8) Вушні монітори - це, мабуть, найкраща наша інвестиція!
9) Шукайте хорошу парковку для авто, дуже часто грабують (ми за це знали, але краще скажемо і вам)
10) ОБОВ'ЯЗКОВО КОНТРОЛЮЙТЕ ЯК ПРОХОДИТЬ РЕКЛАМА ВАШОГО ІВЕНТУ! Дуже часто, за концерт забувають, або обмежаться 1-2 постами і все. Всі ж хочуть, щоб на концерт прийшло багато людей, особливо, якщо вам треба заробити гроші на пальне та проживання.
Дякую, що прочитали! Сподіваюся, вам було цікаво, а якась інформація ще й стала в нагоді! Побачити більше фото та відео ви можете в наших групах в соц мережах (The Heavy Crawls як в ВК, так і фейсбук) або на сайті theheavycrawls.com
Чекайте продовження по завершенні другого туру, кажіть, що вам особливо сподобалося, щоб наступний такий лонгрід був ще цікавішим!
До нових зустрічей
Макс Товстий (гітара, вокал, бас)
Made on
Tilda